 |
Володар Гран-прі фестивалю «КУБ» Віля Чупак
|
Така маленька «Химера», а стільки люду! У п'ятницю, 20 жовтня, вона
вмістила усіх, а всіх було близько двохсот. Серед справді зацікавлених
і тих, хто, безперечно, е шанувальником кіно, навіть якщо йдеться про
аматорське, були ті, хто прийшов подивитися на себе, на своє кіно, а
також ті, хто з часом обов'язково зніматиме сам. Чому так? Бо справді
тих, кого фестиваль короткометражного відео «КУБ» надихнув взяти до рук
камеру, а, можливо, й стати учасником цього фесту наступного року,
виявилось чимало, що, погодьтеся, неабиякий результат. Тож, словами
арт-директора «Химери» Анатолія Звіжинського, — «фестиваль приречений
на продовження». А поки... дещо про перший.
Тож, дивитися на себе, безперечно, цікаво завжди. Але важливо, аби цікаво було й іншим. А це вже для тих, хто знімає.
Відеомініатюри
аматорів, створені 32 авторами з України та з-за кордону, синхронно
демонструвались у всіх залах «Химери». 65 робіт впродовж майже п'яти
годин оцінювало журі у складі Ярослава Підгори-Гвяздовського, Юрія
Іздрика, Мирослави Ганюшкіної, Анатолія Звіжинського та Ольги Михайлюк.
Короткометражне відео було представлене у ка¬тегоріях — відеоарт, ігрове відео, документальне відео, анімація.
Кожен
глядач мав змогу висловити свою реакцію на побачене в АНКЕТІ, яка була
роздана кожному. Дещо дивно, але у ТРЕШ-ЛИСТІ, де серед п'яти номінацій
була «нудний», себто фільм, таке почесне означення отримала
кінометражка під назвою «Місто, якого нема» (автор Роман Шевців).
«Дивно, що не був відзначений мультфільм Андрія Лисака «PEZ», — з
подивом і цікавістю коментувала після перегляду редактор програм ОТБ
«Галичина» Галина Філіппова. Різнилася і реакція «химерних» залів на ті
чи інші сюжети. Вочевидь тому, що аудиторія у кожному з них різнилася.
Приміром, коли «студентська» зала гучніла оплесками, то у четвертій,
там, де було журі, — панувало затишшя.
Були у відеороботах і
сміливі експерименти, і оригінальність, і те, що викликало огиду. Проте
було без обмежень, кожен творець міг почуватися вільно і не думати про
постскриптові зауваження. Як виявилось, саме у тому, щоб не відбирати,
а показати повну картину, полягає унікальність фестивалю.
 |
| фото: Мирослав Кушніренко |
Що
думає з цього приводу кінокритик Ярослав Підгора-Гвяздовський, ми
довідалися вже після того, як фестивальний вечір був позаду: «Всі
фільми непрофесійні, тому критикувати їх з точки зору професіоналізму
не можна. Ідея, чіткість і риси професіоналізму були у кількох фільмах.
Було й те, що з точки зору моралі аморально, але самоіронія режисера
нівелює все негативне відчуття. Інша справа, що можна емоційно
реагувати, як це робив зал. Фільм, який отримав гран-прі, до речі, теж
не є професіональним чи, навіть, дотепним, але... реноме для участі в
інших фестивалях автор матиме безперечно».
Тож, гран-прі
фестивалю (а в дарунок — відеокамеру) отримав іванофранківець Віталій
Чупак за фільм «Дружба». Ним створений і фільм «Сотка», що викликав у
присутніх неоднозначний сміх. Щодо зауважень, то ось деякі:
1. Все ж, мабуть, не варто організаторам подавати свої роботи, щоби у журі не було спокуси їх відзначати.
2. Хотілось би, щоб перед показом назагал був проведений все-таки відбір кращих робіт, бо навіть оцінювати є складно.
Інші
прорахунки, що організаторам, певно, відомі, насправді дуже мізерні, бо
найголовніше і найвеселіше, що завдяки «КУБу» в нашому місті з'явився
новий привід для реалізації творчих креативних ідей... А щодо критики,
то робити це сповна можемо тільки тоді, коли пропонуємо альтернативу.
Тож нехай ще і ще відбувається творення українського відео, а через рік чекатимемо на втілення нових задумів у форматі ВІДЕО.
Надія Шегда
Газета «Репортер» 16 жовтня 2008 р. №42
|
