У середу, 4 (не жовтня, звичайно) листопада, в період епідемії, КіноКуб пропонує задуматися про самотність і необхідність спілкування. Запрошуємо о 19:00 в Химеру на фільм Данкана Джонса (Зоуі Боуі)

«Moon / Місяць 2112»

Зворотній бік майбутнього

Від сина немеркнучої рок-зірки Девіда Боуі очікували заліпухи, якої завжди чекають від нащадків знаних родів і великих талантів. Але 38-річний дебютант Данкан Джонс, який носить художнє прізвисько Зоуі Боуі, заставив себе поважати.

Режисер: Данкан Джонс.
Сценарій: Данкан Джонс, Натан Паркер.
Оператор: Гарі Шоу.
Композитор: Клінт Менселл.

Виробництво: Великобританія, 2009.
Бюджет: $ 5 000 000.
Жанр: фантастика, трилер, драма, детектив.

…На місячній станції в самоті живе астронавт Сем Белл, який завербувався на службу три роки тому. Його робота полягає в контролі працездатності обладнання, що добуває ізотопи гелію — важливої енергетичної сировини для Землі. Зв'язок із Землею обмежується жартівливим спілкуванням з роботом Герті. Коли до закінчення терміну контракту залишаються лічені дні, Белл стає свідком дивних подій, що відкривають йому таємницю функціонування станції.

Затятий любитель фантастики за цим синопсисом легко інтерполює можливий розвиток ситуації і, скоріш за все, буде правим. Проте краса фільму ховається не тільки в класичній фабулі про зв'язок живої матерії та штучного інтелекту. «Місяць» виглядає суцільною «космічною химерою», якщо користуватися назвою хіта Девіда Боуі «Space Oddity», про космонавта, що загубився в космосі.

Стрічка заворожує старорежимними декораціями і звуками новомодної електроніки Клінта Менсела (композитора всіх фільмів Дерена Аронофскі), філософськими посланнями і клаустрофобічною атмосферою. «Місяць» виявився точним виразом смаків покоління 40-літніх. Невипадково до оригінальної назви «Moon» в російському прокаті спритно додано ефектну цифру «2112», яка відбиває дату подій. Так називали фільми, що знімалися третину століття тому, коли число в назві ще не означало порядкового номера клонованої франшизи (ТНХ-1138, Козеріг-1, Сатурн-3, Ангар-18)).

Стрічка викликала пожвавлення серед професіоналів, що в епоху трансформерів, коли від фантастики вже не вимагають нічого, крім надії на зустріч двох звивин замість одної, виглядає фактом показовим. Журналісти безперестанку мучать Зоуі Боуі технічними питаннями: за якими документами він вибудував місячний пейзаж, як сприйняли експерти начинку капсули і машинерії, чи бачили фільм у НАСА? Це так, якби вчені звернулися до Девіда Боуі з проханням вказати на карті зоряного неба місце народження Зіґґі Стардаста. Тим не менше, фільм успішно спроектував очікування глядачів, знуджених фантазійною халтурою. Критики ж на повному серйозі розчаровуються працею дебютанта, що не відповідає шедеврам інтелектуальної фантастики «Соляріс» і «2001: Космічна одіссея», наче могло бути інакше. Ілюзія стрибка у вищу лігу вже значить багато.

Данкан Джонс не біжить по якомусь лезу бритви, хоча тепер від нього вимагають, щоб він довічно знімав тільки сай-фай і орієнтувався на Стенлі Кубріка і Рідлі Скотта. Проте «Місяць» — це меланхолійна поема про кризу ідентичності в межах філософії Даґласа Коупленда й Ірвіна Уелша, типовий феномен англійської персони, з часточкою родинного смаку до егоїстичного артистизму і зоряних асоціацій. Сем Рокуелл в ролі оператора космічної станції — еталон міського неврастеніка, який так і проситься на сторінки книг Чака Паланіка. Очманівши від трирічної рутини, потопаючи в муках самотності і ностальгії за Землею, він спілкується з голосом з машини, що єдиний реагує на його емоції, проте, по-суті, розмовляє він сам із собою. Індивід, створений за образом і подобою, приречений пройти тест на ідентифікацію людини, навіть якщо він знаходиться на відстані парсеків від усього живого. Моральний закон не знає норм всесвітнього тяжіння. Син місячного хлопчика у світлому гротеску про розслоєння особистості лине в зоряну далину для розширення простору боротьби з хворобами і фобіями старого-доброго XX століття.

Прем'єрний показ космічної монодрами «Місяць 2112» на 31-му ММКФ пройшов з пишністю. Фільм, який з усіх сторін здавався ласим шматком, не попав до основного конкурсу, а був прийнятий в альтернативну програму «Перспективи», де розігнав усіх конкурентів — стрункістю форми, видовищним потенціалом, зрозумілою філософією, адекватністю використаних засобів, кінематографічною рефлексією. В льодяному космосі амбіційних дилетантів і випадкових експериментаторів, «Місяць» настільки далеко вилетів із орбіти гірких невдах, що картині вирішили зовсім не давати ніякої нагороди. Вирішили так: фільм і без цього не пропаде, стане з нього заохочувального призу в вигляді бійки дистриб'юторів за право показу картини на території Росії.

За матеріалами сайту cinematheque.ru.