Олексій Кожушко
народився 29.02.1984 загинув 26.07.2009

Йому було 25.
Суботнього ранку, коли він з товаришем велосипедами поверталися з Вовчинців, його переїхав вантажний автомобіль. Наступної ночі в реанімації він помер.
Земля тобі пухом, Кожа.
Як на свої 25 був занадто дорослим, бо дуже рано зустрівся з бідою. Може й тому всередині завжди залишався дитиною. За що б не брався — все робив із захопленням, і з таким же запалом розповідав про це.
Перші свої гроші заробляв тюнінгом і перезборкою старих «Дніпро» і «МТ». «Клепав чопери», — як він жартував (мав освіту автослюсаря). Закінчив Тернопільский економічний за фахом маркетолог. Саме за його дипломним проектом була обладнана і почала діяльність фотостудія «Сако» де він працював. Дуже був гордий з цього. І не безпідставно.
Потім потрапив на роботу в Художній музей. Займався каталогізацією фондів художнього музею. Казав, що пропонували зайняти посаду головного хранителя фондів. Коли розповідав про музейні фонди, завжди говорив із непідробним захватом і усвідомленням цінності речей, за які несе відповідальність. Розбирався в реставрації.
Паралельно з роботою в музеї був засновником і головним куратором фотошколи при громадській організації «Форумс». То, власне, була його найулюбленіша справа, бо хобі стало роботою. Фотографією почав займатися ще в школі. Дуже був гордий з того, що його вчитель радів його здобуткам. Та й сам, випустивши не одну групу фотошколи, хвалився своїми учнями. Дуже тішився, що вже між його учнями намальовується певна професійна конкуренція.
Зберігав усі фотокамери, які мав у власності, і якими колись фотографував. Казав, що хоче створити власну колекцію фотоапаратів.
Про родину згадував дуже рідко, і то майже як інтимне. Якщо говорив про батьків, то тільки з любов'ю. Дуже хотів незалежності від них, але не дозволяв собі, бо відчував велику відповідальність.
За гороскопом він був рибою, і через це, та ще через вічне його намагання всюди встигнути я його обзивав «карасьом» (бо малий і вертлявий). Серед інших друзів він завжди був КОЖА.
Завжди з легкістю підпускав до себе людей. Тішився кожному спілкуванню. Вмів у кожному знайти щось цікаве, тому часто його можна було зустріти з різними, аж ніяк не схожими на нього людьми. Він просто за ними спостерігав, пізнавав їх, фотографував.
Yurabin
Пов'язані статті з нету:
A_stelmah у своєму журналі передрукував статтю з газети "Репортер": ДВАНАДЦЯТЬ ТОНН НАД ЛЮДИНОЮ ТРК "Вежа": Водія, який збив велосипедиста відпустили Літклуб: ФОТОграф [присвячується Олексію Кожушку] (Тата Годецька) Спогади про останню зустріч: ОЛЕКСІЙ КОЖУШКО (if-ro)
|